Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року Справа № 912/4547/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБакуліна С.В.,суддіГрейц К.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 рокуу справі№ 912/4547/14господарського судуКіровоградської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1. Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі", 2. Кіровоградської міської радипровизнання недійсним та скасування доповнення до державного акта

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідачів:Фірма "Кіровоградпромторгмеблі": не з'явився, Кіровоградської міськради: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за тестом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Кіровоградського приватного малого підприємства по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" (далі за текстом - Кіровоградське ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі"), Кіровоградської міської ради про визнання недійсними та скасувати доповнення до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданого Кіровоградською міською радою 06.12.1995 року Кіровоградському ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Фірма "Кіровоградпромторгмеблі" в частині виділення відповідачу земельних ділянок площею 2 221, 8 м. кв. та площею 2 327, 5 м. кв.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 року у справі № 912/4547/14 в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 912/4547/14 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, в ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.02.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 912/4547/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 9, 19, 97, 98, 100, 102 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 15.06.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролової Г.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2015 року № 03-05/1090 для розгляду касаційної скарги у справі № 912/4547/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Ходаківської І.П. та Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Грейц К.В., Яценко О.В. (доповідач).

26.06.2015 року на адресу Вищого господарського суду України від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого колегією суддів касаційної інстанцій відмовлено з огляду на те, що явка представників сторін у судове засідання не визнавалась обов'язковою судом.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.11.1995 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення № 716 "Про надання земельної ділянки ПП "Кіровоградпромторгмеблі", яким за результатами розгляду клопотання ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" та позитивних висновків матеріалів попереднього погодження, згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано земельну ділянку площею 0, 095 га в комунальній зоні 102-го мікрорайону, вздовж АДРЕСА_1 в постійне користування під будівництво будинку по виготовленню та ремонту меблів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.12.1995 року на підставі рішення № 716 від 14.11.1995 року Кіровоградською міською радою виданий ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" Державний акт серії НОМЕР_2 на право постійного користування земельною ділянкою 0, 095 га по АДРЕСА_1 для розміщення будинку по виготовленню та ремонту меблів, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 505.

17.09.1999 року Кіровоградською міською радою прийнято рішення №334 "Про надання земельних ділянок", згідно п. 14 якого ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0, 5 га під розміщення техніки, будівельних матеріалів та стоянки гостьового транспорту біля існуючої території по АДРЕСА_1 (у районі комунальної зони 102-го мікрорайону).

Так, на підставі рішення Кіровоградської міської ради №334 "Про надання земельних ділянок" від 17.09.1999 року землекористування ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" збільшено на площу на 0, 4549 га (2 221, 8 м. кв. + 2 327, 5 м. кв.), що підтверджується записом зробленим в Державному акті серії НОМЕР_2.

Згідно Державного акту серії НОМЕР_2 ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" є землекористувачем земельної ділянки загальною площею 5 499, 3 м. кв. (2 221, 8 м. кв. + 2 327, 5 м. кв. (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради № 334 від 17.09.1999 року) + 950, 00 м. кв. (земельна ділянка виділена на підставі рішення міської ради № 716 від 14.11.1995 року).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 15.08.2007 року на підставі рішень Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року № 1590 "Про врегулювання земельних відносин" та від 26.09.2006 року № 112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3 000, 54 м. кв. (в томі числі по угіддях: 3 000, 54 м. кв. інші відкриті землі). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідок Державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки 08.08.2007 року № 2135 становить 420 495, 68 грн. Договір укладено на 5 років. Договір набирає чинності після його державної реєстрації (п. 3 договору оренди).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що вказаний договір підписаний сторонами та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2007 року за № 195.

На виконання умов договору оренди ФОП ОСОБА_4 за актом про передачу та приймання земельної ділянки (в натурі) передано земельну ділянку площею 3 000, 54 м. кв., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (поруч з існуючою автостоянкою ВКФ "Свема") на 5 років для розміщення автостоянки власного транспорту.

Судами встановлено, що 20.01.2014 року на підставі п. 7 рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 року № 2161 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" та від 18.12.2013 року № 2730 "Про внесення змін до рішення Кіровоградської міської ради від 11.12.2012 року № 2161" між Кіровоградською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди землі № 5, відповідно до умов якого орендарю передана земельна ділянка загальною площею 0, 3001 га - землі, які використовуються для транспорту та зв'язку для розміщення автостоянки власного транспорту, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер НОМЕР_1. Договір укладено на 20 років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 05.03.2014 року до Державного реєстру внесено запис про інше речове право № 4884185 про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 20.01.2014 року № 5.

Підставою для звернення до суду позивач зазначає незаконні зміни, внесені в Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії НОМЕР_2 в частині надання ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" земельної ділянки площею 2 221, 8 м. кв. та 2 327, 5 м. кв., які порушують її права як орендаря земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Положеннями ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час внесення змін до Державного акту на землю) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час внесення змін до Державного акту на землю) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Судами досліджено, що Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, виданий ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", за своєю формою і змістом відповідає постанові Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею" від 13.03.1992 року (чинній на час видачі Державного акту).

На підставі рішення Кіровоградської міської ради № 334 "Про надання земельних ділянок" від 17.09.1999 року в Державний акт серії НОМЕР_2 внесені зміни щодо збільшення площі користування ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" земельною ділянкою на 0, 4549 га (2 221, 8 м. кв. + 2 327, 5 м. кв.).

Згідно п. 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 року № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 року за №354/3647 (чинній на час внесення змін до Державного акту, державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Пунктом 1.10. вказаної Інструкції передбачено, що власникам землі (землекористувачам), яким передано (надано) декілька черезсмужних земельних ділянок, розташованих на території однієї сільської, селищної, міської ради, видається один відповідний державний акт з відображенням на плані меж всіх переданих (наданих) черезсмужних земельних ділянок.

Відповідно до п. 3.9. Інструкції у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що зміни до Державного акту серії НОМЕР_2 були оформлені в порядку визначеному вищевказаною Інструкцією (в редакції, яка діяла на момент внесення відповідних змін).

Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 від 22.09.2005 року визнано неконституційним пункт 6 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІП щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного, та фінансового забезпечення та пункт 6 постанови про реформу в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Судами досліджено, що в грудні 2008 року ФОП ОСОБА_4 зверталася до господарського суду Кіровоградської області з позовом про скасування п. 14 рішення ХІ сесії Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 року № 334 в частині надання права постійного користування земельною ділянкою наданою ПП "Кіровоградпромторгмеблі" внаслідок невиконання вимог ст. 22 Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2002 року.

Так, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.03.2009 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року у справі № 14/280, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суди виходили з того, що згідно наданих ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" документів, після прийнятого Кіровоградською міською радою рішення № 334 від 17.09.1999 року були затверджені План меж землекористування; Акт про встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки; План узгодження меж; Збірний земельно-кадастровий план суміжних землекористувачів і землевласників; Відомість вирахування дирекційних і внутрішніх кутів, віддалей між точками повороту меж з контролем, координат та площі землекористування по АДРЕСА_1; експлікація земельних угідь, що стало підставою для внесення доповнень до Державного акту на постійне користування землею серії НОМЕР_2. Факт підготовки та затвердження вищезазначених документів в письмових поясненнях підтвердили начальник Кіровоградського міського управління земельних ресурсів Марченко В.Д. та начальник Земельного кадастрового центру при Кіровоградському міському управлінні земельних ресурсів Пидорич В.О. Судами не встановлено факту порушення, у зв'язку з прийняттям Кіровоградською міською радою рішення № 334 від 17.09.1999 року, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Крім того судами встановлено, що ФОП ОСОБА_4 зверталась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просила: визнати дії Управління Держкомзему України в м. Кіровограді по внесенню змін до Державного акту на право постійного користування землею серія KP № 00000575, виданого Кіровоградською міською радою 06.12.1995 року, незаконними; скасувати Державний акт на право постійного користування землею по АДРЕСА_1, виданий ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями фірма "Кіровоградпромторгмеблі" в частині внесення змін в землекористування, а саме: "Рішення сесії Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.1999 "Про надання земельних ділянок". Надати 0, 4549 га".

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року у справі № 1170//2а-2271/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 27.03.2014 року, у задоволенні позову відмовлено. Суди виходили з того, що доводи ФОП ОСОБА_4 стосовно порушення Управлінням Держкомзему України в м. Кіровограді вимог ст. 92 Земельного кодексу України, пунктів 2.9., 3.9. Інструкції не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та аналізу норм Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що судами у господарській справі № 14/280 та адміністративній справі № 1170/2а-2271/11 встановлено правомірність рішення Кіровоградської міської ради № 334 від 17.09.1999 року та правомірність внесення змін на підставі цього рішення до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, а тому зазначені обставини не підлягають доведенню знову в силу вимог ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Однак ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 року, що узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі №1-17/2005.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

За таких обставин, враховуючи встановлені судами обставини, зокрема, що рішення Кіровоградської області № 334 від 17.09.1999 року, на підставі якого внесені оскаржувані позивачем зміни до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, є чинним та не скасоване в установленому законом порядку, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Необґрунтованими є доводи скаржника щодо встановлення висновком експерта № 1431 судової земельно-технічної експертизи від 25.06.2014 року порушення відповідачем-1 земельного законодавства з огляду на те, що на розгляд судового експерта не ставилось питання дотримання ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями фірма "Кіровоградпромторгмеблі" вимог земельного законодавства під час оформлення змін до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2.

Крім того, згідно ст. 1 ГПК України особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписами ст. 42 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Виходячи із змісту наведених норм права у судовому порядку захисту підлягають порушене право і охоронювані законом інтереси, або таке право, що не визнається чи оспорюється.

Судами встановлено, що згідно п. 14 рішення Кіровоградської міської ради від 17.09.1999 року № 334 "Про надання земельних ділянок" ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі" надано за рахунок земель резервного фонду міста у постійне користування земельну ділянку площею 0, 5 га та, на підставі якого внесені зміни до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, а позивачу земельну ділянку надано в оренду на підставі рішень Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року № 1590 "Про врегулювання земельних відносин" та від 26.09.2006 року № 112 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин".

Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що зміни внесені до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2, на момент їх внесення (1999 рік), права позивача не зачіпали та не порушували.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності, згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейського Суду з прав людини у рішення від 26.03.2013 року у справі Рисовський проти України зазначив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож, державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п. 38).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" вказано що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Тобто, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.

Судами попередніх інстанцій не встановлено належних доказів на підтвердження того, що доповнення до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 внесені внаслідок протиправних дій Кіровоградського ПМП по промисловому виробництву та торгівлі меблями "Кіровоградпромторгмеблі", а тому правомірним є висновок судів про відмову у задоволені позову.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування позовної давності з підстав недоведеності позивачем порушеного права.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 912/4547/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 року у справі № 912/4547/14 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Бакуліна СуддіК.В. Грейц О.В. Яценко